Damien Soitout
Погана новина, яка не має дати, все одно є горем. Ти можеш нести її до того, як з'явиться річниця.
Погану новину часто несуть поруч із кимось, у звичайній кімнаті, ще до того, як призначено будь-яку річницю.
Деяка погана новина приходить із датою похорону, і календар каже тобі, коли перший рік знову заболить. Багато поганих новин ні. Вони приходять у заголовку, у повідомленні, яке лишається правдою, у війні, яка не є твоєю вулицею і все одно є в грудях, у втраті, яка не має церемонії, бо втраченим був план, місце або відчуття, що світ був упорядкований. Я пишу 4 листопада 2022 року, після важкого року публічних новин, який для більшості читачів почався в лютому і не зупинився. Вміння є в тому, як нести погану новину, яка не має дати. Тобі не треба чекати річниці, щоб смуток мав право бути справжнім.
Люди відкладають почуття, бо почуття без ритуалу виглядає як потурання собі. Вони кажуть собі, що сумуватимуть як слід, коли буде день для цього. Тим часом вони погано сплять, зриваються на когось, хто нічого не зробив, і називають це втомою. Національна служба охорони здоров'я (NHS) говорить про це прямо на своїй сторінці про горе після втрати близької людини або іншої втрати. Горе не зарезервоване для смерті. Воно з'являється після кінця стосунків, втрати роботи, переїзду, хвороби та інших втрат, які не приходять із програмою. Немає обов'язкового способу це робити. Сторінка каже, що стадії, які люди повторюють, не є послідовністю, яку ти мусиш пройти, і не є порядком, у якому ти провалився, якщо його пропустив.
Cruse, який існує, щоб сидіти з людьми в горі, каже те саме власними словами на сторінці розуміти горе. Немає єдиного правильного способу. Горе сягає настрою, тіла і психічного здоров'я. Якщо ти чекав дати, перш ніж визнати, що новина сіла в тобі, можеш перестати чекати. Новина вже сіла. Нести її є роботою цього сезону, а не роботою майбутнього меморіалу, який тебе не запрошували призначати.
Лютий відкрив війну публічно. До листопада читач жив із цим фактом місяцями. Тебе може не бути в ній. Ти можеш знати людей, які є, або знати лише звіти. У будь-якому разі повторюваний публічний жах є вагою, і вага не стає законною лише в день народження вторгнення. Я писав, під назвою «Як говорити про війну, в якій тебе немає», про турботу, якої вимагає мова, коли страждання не твоє, щоб його прикрашати. Турбота тут є приватною половиною. Ти можеш говорити мало і все одно бути зачепленим. Бути зачепленим не є претензією, що втрата твоя так, як вона їхня. Це визнання, що людина не може читати правдиву погану новину вічно і лишатися машиною.
Дисципліна є в тому, щоб нести її без картини, якої тобі не треба. Графічна подробиця відчувається як повага і часто працює як шкода. Ти не винен новині репетицію найгіршого кадру. Ти винен людям поруч присутність, яка не є ні заціпенілою, ні театральною. Якщо звіт є більшим, ніж ти можеш утримати сьогодні, поклади його. Повернутися завтра дозволено. Лишатися всередині найгіршого опису, аж поки тебе трясе, не є даниною. Ти можеш визнати факт новини, тримати свої звичайні години і все одно сказати правду про те, який важкий цей факт.
Інші втрати мандрують із публічним роком і не мають чистішої дати. Страх за гроші. План, який помер. Здоров'я когось, кого любиш, ще не завершене. Список NHS є полегшенням, бо він називає ті втрати горем, а не провалом ставлення. Якщо хочеш окремий текст для смерті, в центрі якої є людина, це як жити після смерті когось, кого любиш. Використай його, коли втрата є людиною. Використай сьогоднішній, коли втрата є сезоном новин або болем, якому не дали дня.
Гнів може прийти раніше за сльози. Заціпеніння може прийти раніше за обидва. Добра година може сісти посеред поганого тижня і не скасовує тижня. Люди, яким дали драбину стадій, намагаються нею зійти, а потім почуваються шахраями, коли прокидаються знову гнівними на сходинці, яку вважали завершеною. І Cruse, і NHS відмовляють тій драбині як правилу. Я теж відмовляю, бо бачив людей, разом із собою, в роки, коли новина не впорядковувалася для нашого зцілення. Ти не позаду. Ти у втраті, яка не має розкладу.
Вдячність є частиною моєї практики, і я записав її в будь вдячним. Це погана кришка. Ти можеш радіти їжі і все одно сумувати за світ, у якому цю їжу їдять. Якщо вдячність уживають, щоб заглушити смуток, вона змінила роботу. Хай вона буде радістю за те, що ще тут. Хай смуток буде за те, що новина забрала, або за те, чим вона погрожувала. Вони можуть ділити день. День, який дозволяє обидва, міцніший за день, який грає одне.
Лишатися «позитивним» є іншою кришкою. Є корисна версія, яку я описав у як лишатися стійким, коли ситуація негативна: ти тримаєш наступну правильну дію, не купаєшся в найгіршому випадку, лишаєшся кимось, до кого інші можуть підійти. Некорисна версія є усмішкою, якої вимагає кімната. Якщо кімнаті треба, щоб ти був веселий, аби уникнути твоєї новини, кімната просить тебе нести її комфорт разом із твоїм горем. Ти можеш відмовити. Стійкості досить. Веселість є необов'язковою і часто нечесною в перші місяці втрати, яка не має церемонії.
Горе є тілесним. Сон ламається. Апетит рухається. Груди стиснуті в час дня, який не має нічого спільного з твоїми планами. Cruse має рацію, коли кладе тіло в опис, а NHS радить звичайні опори: говори з кимось, рухайся, їж, будь із людьми, які можуть витримати тему. Ніщо з цього не є ліком. Це те, як ти лишаєшся людиною, поки новина триває. Я писав про стійкість як практику в як зміцнити свою стійкість, коли справи йдуть проти тебе. Стійкість тут не є відскоком. Вона є несенням. Ти їси. Ти ходиш. Ти відповідаєш на лагідне повідомлення. Ти перестаєш удавати, що заголовок є лише інформацією.
Всесвітня організація охорони здоров'я описує психічне здоров'я як стан добробуту, який дає людині справлятися з напругами життя, використовувати свої здібності, працювати і робити внесок. Речення є на її довідці про психічне здоров'я. Справлятися є словом, якого я хочу, а не перемагати. У день поганої новини справлятися може виглядати як коротка прогулянка і ранній вечір. Воно може виглядати як сказати одному другу, що тобі не добре, і не вручати йому картину, якої він не втримає. Внесок може бути малим. Ти все ще всередині визначення, якщо велика публічна надія є тим, чого ти не можеш відчути цього тижня.
Якщо низький настрій сидить понад кілька тижнів, або якщо ти лякаєш себе, сторінка NHS каже тобі поговорити з лікарем. Це не драматичне підвищення. Це та сама серйозність, яку ти дав би болю, який не пішов. Я розділив види допомоги в чи тобі потрібен тренер чи психолог. Тренер є для мети і стандарту. Психолог, лікар або лінія горя є для розуму, якому болить. Погана новина, яка не вляжеться, ближча до другого. Використай перше, коли ти досить стійкий, щоб хотіти план. Не наймай план, щоб прикрити рану.
Назви новину одним реченням, без найгіршого образу. «Війна все ще триває, і я втомився так, що сон цього не лагодить.» «Роботи немає, і немає останнього дня.» Потім зроби одну звичайну річ. Дата може прийти пізніше. Несення починається зараз.
