Damien Soitout
Горе і рішення далі будувати вміщаються в один тиждень. Після 7 жовтня 2023 року людина, яка не є свідком, усе ще може продовжити роботу.
Зошит є звичайною роботою. Горе не вимагає, щоб зошит закрився.
Публічне горе і рішення далі будувати вміщаються в один тиждень. 7 жовтня 2023 року атаки в Ізраїлі заповнили новини за години. Організація Об'єднаних Націй опублікувала того дня розповідь про те, як старші посадовці засудили атаки. Генеральний секретар, через свого речника, засудив атаку Хамас у найтвердіших словах. Розповідь говорить про жахливе насильство, про вбитих і поранених цивільних, про людей, на яких напали і яких викрали з їхніх домівок, про ракети, і про заклик, щоб цивільних захищали за міжнародним гуманітарним правом і щоб викрадених звільнили. Запис є там для кожного, кому потрібна розповідь. Я не був свідком. Більшість читачів не були свідками. 12 жовтня, через п'ять днів, горе все ще публічне, і робота на столі на світлині все ще там. Обидва твердження правдиві. Вдавати, що одне скасовує інше, є тим, як тиждень іде не так в обидва боки.
Один бік є зупинити кожне звичайне завдання, ніби закритий зошит на відстані є формою поваги. Другий є поспішити повз горе в програму: промову, бік, використання чужих мертвих. Людина далеко від події не отримує мандата тим, що оновлює стрічку. Те, що ця людина може зробити, вужче і важче. Відчути горе без костюма. Далі будувати річ, за яку ти вже відповідав. Лишити сцени в записі і лишити гасло ненаписаним.
Cruse Bereavement Support, на своїй сторінці про розуміння горя, каже, що горе зачіпає людей емоційно і фізично, і що воно може зачепити психічне здоров'я. Там також сказано, що немає єдиного правильного способу горювати, і що те, кого ми втратили, обставини і наша власна перспектива змінюють досвід. Відстань є обставиною. Родини, на які напали, і родини, які чекають людей, забраних із їхніх домівок, живуть горем, якого я не поділяю і якого не імітуватиму. Читач в іншій країні все ще може бути струшеним, без сну і нездатним відвести погляд. Та реакція є людською. Це не та сама реакція, і чесність починається з того, щоб тримати різницю. Грати близькість, якої в тебе немає, є способом поставити себе в центр. Відкинути подію, бо вона «там», є способом збрехати про те, що ти бачив на екрані. Середина є дозволити новині бути такою поганою, як каже запис, і дозволити власному життю лишитися того розміру, який воно має.
Жити після смерті того, кого любиш є іншим есеєм, для приватної втрати. Не витягай із нього технік, щоб виставляти публічну. Залучене дещо з того самого тіла: сон ламається, апетит рухається, увага звужується. Національний інститут психічного здоров'я, у своєму листку про стрес, трактує травматичну публічну подію як справжню зовнішню причину, поряд із лихом та іншими ударами. Стрес є відповіддю на ту причину. Він може коштувати сну. Він також може, на якийсь час, зібрати тебе. Якщо лихо не відступає, якщо ти не можеш робити звичайні речі, або якщо ти думаєш про те, щоб завдати собі шкоди, клінічні двері є правильними дверима. Тема NIMH про подолання травматичних подій є тими дверима в Сполучених Штатах, поруч із фахівцем і, у безпосередній небезпеці, із 988. Запис у блозі не є радником. Зустріти страх корисний лише після того, як ти сказав правду про масштаб. Страх за людей, яких ти не знаєш, не є боягузтвом. Це уява, яка робить свою роботу. Уяві не потрібен костюм ближчого знання, ніж те, яке в тебе є.
Далі будувати означає, що робота, яка вже була твоєю 6 жовтня, все ще твоя 12 жовтня. Продукт, заняття, догляд, сторінка, зарплатна відомість, їжа для людей у твоєму домі. Зошит на світлині є тією роботою. Закрити його на тиждень не повертає життя в іншій країні. Це часто стає способом відчути вірність, не зробивши нічого, чим можуть скористатися люди під твоєю опікою. Стійкість не є заціпенінням. Це рішення лишитися здатним допомогти, включно з малою допомогою закінченого завдання. Лишатися стійким, коли ситуація погана, є тим самим рішенням на рівні дня. Стійкий не є веселим. Веселий цього тижня був би непристойним, якби був виставою. Стійкий є таким: я бачив запис, я не свідок, я не виголошу промову, і я зроблю наступний чесний шматок роботи.
Наступна чесна година має форму, яку ти можеш назвати до того, як сядеш. Це їжа, яку ти сказав, що звариш. Це зміна, яку ти вже прийняв. Це дзвінок, який ти винен колезі, що чекає на дату, не на твою думку про новини. Це сторінка, яка мала бути в середу і все ще має бути. Закритий зошит може відчуватися як повага здалеку. Закінчена робота корисніша людям, які від тебе залежать. Горе не поліпшується від того, що рахунок пішов пізно. Людям, на яких напали, не допомагає незакінчене пообіддя в іншій країні. Твоєму дому допомагає, коли пообіддя закінчене. Це різниця між зупинкою як театром і зупинкою, бо ти справді нездатний продовжити. Якщо ти нездатний, клінічні двері є правильними дверима. Нездатність не є моральною невдачею, і її не розв'язує примус нормального обличчя на тиждень, який не є нормальним.
Вдячність у такий тиждень легко підробити, і її варто тримати в справжньому розмірі. Ти можеш радіти безпечній вулиці, не оголошуючи радість як урок для тих, хто в горі. Подяка, яка стає вмістом, є марнославством. Подяка, яка стає їжею, закінченою зміною, добрішим тоном удома, є правильним розміром. Людям, якими ти не керуєш і яким усе ще винен, ти все ще винен і цього тижня. Публічне горе не ставить на паузу вечерю дитини і потребу партнера знати, що ти присутній. Присутність є будуванням. Вона є також протилежністю зникненню в стрічку і називанню зникнення солідарністю.
Як нести новини здалеку через місяць буде питанням, коли перший удар стане тривалістю. Цей тиждень ще не є тим місяцем. Цей тиждень є рішенням не витратити удар одним із двох марних способів. Не зупиняй звичайну роботу як театр. Не перетворюй мертвих на платформу. Якщо даєш гроші або час, дай їх конкретній допомозі, яку ти справді прочитав, усередині межі, яку ти обрав до того, як емоція витратила рахунок. Поставити стелю на те, що ти даєш, є тією самою межею, вивченою в тихіших груднях. Стеля не є холодністю. Це те, як допомога лишається допомогою, а не настроєм.
У домі, за столом, із колегою, якого струсило: атаки сталися, цивільних убили і забрали, запис публічний, ми не свідки, ми закінчимо сьогоднішню роботу і будемо лагідні одне з одним. Того абзацу досить. Додати теорію історії є тим, як розмова стає програмою. Додати деталь, якої ти особисто не тримаєш, є тим, як розмова стає чуткою з кров'ю. Розповідь ООН є цитатою. Твій додаток має бути турботою і безперервністю, не кольором.
Якщо колега хоче говорити, слухай на довжину чашки чаю, а потім поверніть обох до завдання. Слухання не є тим самим, що ухвалити позицію. Ти можеш сказати, що день був жахливим. Ти можеш сказати, що тобі шкода людей, які там були. Ти можеш сказати, що ти дотримаєшся зустрічі, яку призначив. Ті три речення не просять тебе пояснити регіон, історію або бік. Вони просять тебе лишитися людиною, поруч із якою інші люди все ще можуть працювати. Довга суперечка на кухні, оновлена зі стрічки, витрачає вечір, який дому був потрібен на вечерю і сон. Стрічка все ще буде там уранці. Дитина, партнер і колега матимуть гіршу ніч, якщо ти віддав вечір стрічці.
Захистити звичайний тиждень здоров'я був правильним планом у тихий понеділок. Частини все ще діють, у меншому масштабі, бо тіло в горі все ще має спати і їсти, якщо з нього має бути якась користь. Не вимагай досконалої тарілки. Вимагай, щоб ти ліг, щоб ти випив води, щоб ти пройшов досить далеко і відчув, що в тебе є тіло в цьому місті, а не лише розум у заголовку. Всесвітня організація охорони здоров'я зазначає, що стресові події і втрата підвищують ризик депресії, і що лишатися на зв'язку є частиною того, як люди проходять крізь це. Зв'яжися з людьми, які справді є в твоєму житті. Не вимагай, щоб вони зіграли правильне речення. Посидь із ними. Потім повернися до зошита.
Горе і рішення далі будувати не є протилежностями. Горе є доказом, що ти помітив життя інших людей. Будування є доказом, що твої власні обов'язки не скінчилися, коли новини стали великими. Цього четверга відкрий запис, якщо ти його не читав, один раз, від ООН, а не з підпису чужого. Потім закрий його і зроби наступну годину роботи, яку ти поважав би в звичайний четвер. Зателефонуй людині, якій страшно. Нагодуй дім. Лиши політичну програму ненаписаною. Жертви не є твоїм матеріалом. Робота перед тобою є. Далі будуй її, не вдаючи, що тиждень був звичайним, і не вдаючи, що ти там був.
