Не соромся просити допомоги

Просити допомоги буває складно. Іноді страшно, що хтось посміється з твоєї «некомпетентності», іноді просто не хочеться визнавати, що ще не можеш тягнути все сам. Це може бути соромно, особливо коли здається, ніби всі навколо вже все контролюють і мають життя під контролем.

Одне з хибних уявлень про стоїцизм полягає в тому, що він нібито створює непереможних і недоторканних супергероїв. Що він перетворює тебе на «острів»: повністю самотню людину, яка сидить у досконалій радості під деревом десь далеко. Але це неправильний спосіб думати. Стоїцизм створювали і використовували звичайні люди, які взаємодіяли з іншими і залежали від них. Навіть Марк Аврелій, людина, яка буквально керувала світом, сказав:

“Не соромся потребувати допомоги. У тебе є обов’язок, як у солдата на бойовій стіні. То що з того, якщо ти поранений і не можеш піднятися без допомоги іншого солдата?”

Sponsored*

Просити допомоги — це мистецтво, якого ніколи не варто соромитися

Багато років я намагався досягти певного рівня успіху у своїй роботі як підприємець, і просто не міг. На кожен крок уперед припадало два кроки назад через невдачі. Це дратувало, і в більше разів, ніж можу згадати, мені хотілося здатися. Я робив багато помилок на початку шляху, але жодна з них не стосувалася безпосередньо бізнесу. Проблема була в мисленні, его, страхах і сприйнятті успіху.

1. Визнати, що тобі потрібна допомога, — це ознака сили, а не слабкості.

Легко казати собі: «я мав би впоратися сам» або «я ідіот, що так відстав», але такі думки нічого не дають. Навпаки, вони лише гальмують, відволікають і ще більше погіршують результат. Ти починаєш відчувати себе неадекватним, а фокус стає негативним. А як відомо: енергія тече туди, куди спрямований фокус.

Визнавати свої недоліки, а не маскувати їх, — це ознака сили, а не слабкості. Зрештою, ти не можеш змінити те, що не приймаєш.

2. Отримати допомогу може заощадити купу часу і нервів.

Щоб не зачепити гордість, часто хочеться зробити все самому, але відмова просити допомоги призводить до зайвих незручностей. Не кажучи вже про те, скільки часу можна втратити, намагаючись впоратися наодинці.

У деяких випадках найкраще — раннє втручання. Набагато легше звернутися по допомогу, коли вперше відчуваєш, що не справляєшся, ніж через місяці чи роки, коли мотивація, пристрасть і відданість уже поступово зникають. Також легше виправити проблему, яку ти лише трохи «зіпсував», ніж намагатися лагодити її після серйозної шкоди.

3. Шукаючи допомоги, ти даєш іншим можливість послужити тобі.

Дехто боїться, що прохання допомоги потурбує іншу людину. Тому замість того, щоб попросити сусіда допомогти перенести важкі меблі або друга — надати емоційну підтримку, вони страждають мовчки, боячись осуду.

Але дослідження показують: коли ти просиш у когось послугу, ця людина з більшою ймовірністю почне ставитися до тебе краще. Кажуть, Бенджамін Франклін навмисно просив у людей послуги, щоб завоювати їхню прихильність, і з того часу дослідження підтвердили: просити допомоги може зробити тебе приємнішим.

4. Ти не єдиний, хто бореться за мрії чи цілі.

Коли тебе переповнює робота в офісі або ти повністю загубився на заняттях, легко переконати себе, що тільки тобі так важко.

Але є велика ймовірність, що якщо ти борешся, хтось інший теж. Можливо, вони просто недостатньо сміливі, щоб це визнати. Якщо ти знайдеш мужність заговорити першим, хтось інший може відчути себе комфортніше і теж зробити крок уперед, визнавши свою боротьбу.

5. Просити допомоги може зробити тебе комфортнішим із собою.

Відмова просити допомоги — це короткострокове рішення, яке веде до довгострокових проблем. Хоча воно може врятувати тебе від хвилини сорому, уникнення допомоги може створити ще більше сорому в майбутньому.

Просити допомоги — це великий експеримент: він допоможе тобі кинути виклик негативним припущенням про себе і покаже, як інші реагують на твої прохання. Чим частіше ти це робиш, тим більше впевненості отримуєш у своїй здатності впоратися з невеликим соромом чи дискомфортом.

Завжди пам’ятай просту істину: у світі немає жодної людини, яка досягла успіху без допомоги. Навіть у найекстремальніших випадках — Білл Гейтс, Кім Кардаш’ян, Марк Цукерберг, Дональд Дж. Трамп, Емманюель Макрон, Майкл Джордан, Роберт Дауні-молодший, Опра тощо — ніхто з них не зробив усього сам. У бізнесі існує хибний термін «Self-made Billionaires» (або «мультимільйонер, який зробив себе сам»). Forbes має список людей, яких вважають self-made, але насправді жодна з цих людей не зробила цього без допомоги.

• Білл Гейтс мав маму за столом переговорів з IBM (угода, яка зробила його найбагатшою людиною світу),
• Кім Кардаш’ян використала свої зв’язки у світі музики та моди, працюючи асистенткою і навчаючись у тих, хто вже був успішним,
• Цукерберг буквально отримав 100% капіталу від зовнішніх інвесторів (Facebook не існував би без них, хоч проєкт і мав потенціал),
• Трамп успадкував гроші від сімейного стану тощо…

Кожне багатство створювалося завдяки людям, які підтримували. Джефф Безос якось сказав:

Звісно, я зміг згенерувати понад 100 мільярдів доларів з Amazon, але це означає, що я згенерував понад 900 мільярдів для людей, які повірили і продовжують вірити в мене.

Ця фраза показує, що навіть найбагатша людина світу ніколи б не досягла того, чого досягла, без допомоги неймовірної кількості людей.

Проста вправа для зростання

Якщо просити допомоги тобі страшно, є альтернатива. Це спосіб просити допомоги, не просячи її напряму. Раніше я не розглядав це саме так, поки не замислився над темою цієї статті, але це дуже корисна практика, яку справді можна вважати проханням допомоги.

Щотижня вже понад 5 років я прагну познайомитися принаймні з однією новою успішною людиною, з кимось, кого раніше не знав, але хто вже досяг певних моїх цілей у своїй кар’єрі. Зазвичай ми сідаємо випити кави, я представляюся, пояснюю, чому хотів познайомитися, розповідаю, як зазвичай проходить така розмова, і далі даю гостю почати зі своєї історії.

Які цілі цієї вправи?

1. Мені завжди цікаво знайомитися з новими людьми, з якими потенційно може скластися дружба, а чому б і ні — і бізнес-відносини.

2. Я хочу зрозуміти, звідки людина прийшла, що пережила, чого досягла, у чому зазнала невдач і як працювала механіка мислення, щоб подолати ці виклики.

3. Шукаю, чи стикалася вона з проблемами, з якими зараз стикаюся я: це показує, що я не єдиний із цією проблемою, і як її вирішити.

4. Дозволяє краще зрозуміти сторонні теми. Наприклад, я багато дізнався про бізнес і закони авторського права, про логістику перевезень, про нерухомість саме завдяки таким розмовам.

5. Дозволяє створити інтерес у людини вищого рівня, емоційний зв’язок, щоб продовжувати спілкуватися і вчитися в них протягом років. Це може перетворитися на менторство без офіційного статусу.

Таким чином з 2016 року мені вдалося познайомитися з понад 350 підприємцями, атлетами, політиками та митцями з усього світу. Це дало неймовірні результати не лише в бізнесі, а й на емоційному, духовному та психологічному рівнях. Просити допомоги — найкращий інструмент зростання і успіху.

НІКОЛИ не варто думати, що ти можеш зробити все сам/сама.

НІКОЛИ не варто відмовлятися просити допомоги.

НІКОЛИ не варто дозволяти его керувати твоїм життям і проєктами.

НІКОЛИ не варто потрапляти в ту саму пастку, у яку потрапляють усі, хто дозволяє своїм мріям померти.