Damien Soitout
Нотатка газети про книжку є допомогою для читання. Вона дає тобі зачин. Це не день, коли книжка почалася.
Нотатка газети вказує тобі на книжку. Сторінки є роботою. Вирізка є представленням.
28 серпня 2022 року, о 17:53, PresseLib опублікував короткий текст під заголовком Atypique. Адреса є власною адресою газети: Atypique, et un nouveau roman pour Damien Soitout. Я є людиною в ньому, і я є автором книжок, які він називає. Я пишу 7 вересня 2022 року, бо таку нотатку вживають не на ту роботу. Люди трактують ранок, коли газета згадує книжку, як ранок, коли книжка почалася, або як запуск. Нотатка газети про книжку є допомогою для читання. Вона каже незнайомцю, про що книжка, і де стояв автор, коли газета зателефонувала. Далі робота незнайомця є читати або вирішити не читати.
Я тримаю сторінку преси для вирізок і біографію для довшого публічного викладу роботи. Жодна з тих сторінок не є романом. Редакція пише на певну довжину. Вона обирає кілька речень, які переживуть зайняте пообіддя. Ті речення корисні. Вони не є текстом, вони не є договором, і вони не є днем, коли історія прийшла у світ. Якщо ти зустрічаєш автора через вирізку, читай вирізку заради зачину, а потім іди до книжки, якщо зачин твій. Не підвищуй вирізку до дня народження.
Та сама звичка діє, коли автор не я. Нотатка може бути теплою і все одно тонкою. Вона може правильно подати назву і неправильну дату в голові читача. Виправлення просте. Спитай, чим газета називає книжку. Спитай, що, за газетою, робив автор. Потім перевір ці твердження сторінкою, яка продає або описує книжку у власному каталозі автора, і самою книжкою, коли вона в тебе є. Я зроблю це тут із двома назвами, які текст 28 серпня ставить перед читачем, і з ранішим романом, який він бере за контекст.
Роман є Le poids d'un amour. PresseLib подає його як другий роман, після Nos plus belles annees, що вийшов у 2010 році. Історію, як її розповідає газета, написано близько десяти років до нотатки і надано їй форми в наступні роки. Зачин лишається всередині того, що цей текст дає читачеві, який не відкривав книжку. Dave є молодим письменником. Він хоче життя в Сполучених Штатах. Він зустрічає студентку. Силою історії є наполегливість. Це і є допомога для читання. Цього досить, щоб знати, чи хочеш ти книжку. Це не заміна розділів, і це не дата публікації.
Сторінка Decitre про автора каже, що ту саму книжку надихнула правдива історія, що її написано в 2012 році і що їй знадобилося близько десятиліття, щоб набути форми. Жертви є частиною того каталожного опису, поруч із наполегливістю. Сторінка ось тут: Damien Soitout у Decitre. Я стою за цим зачином, бо я написав книжку. Бажання Dave, зустріч і ціна того, щоб лишитися з важкою надією, є хребтом. Правдива історія як початок не є обіцянкою, що кожна сцена є щоденником. Це обіцянка, що тиск у книжці прийшов із життя, а потім став романом. Роботою газети було передати тобі цей хребет у кількох рядках. Вона це зробила.
Якщо хочеш ранішу книжку як контекст, почни з Nos plus belles annees. Це роман 2010 року. Це не публікація 2022 року, і серпнева нотатка не перетворює його на таку. Другий роман легше поставити на місце, коли знаєш, що був перший. Тобі не треба читати їх по порядку, щоб зрозуміти нотатку. Тобі треба перестати трактувати 2010 рік так, ніби він стався знову, бо газета згадала назву в 2022 році. Контекст є мапою. Він не є передруком.
Десятиліття між чернеткою і формою є звичайним у роботі, яка залежить від судження, і виглядає підозріло в культурі, яка хоче запуск щосезону. Я казав деінде, що читання є практикою, а не позою, і що швидкість є інструментом, коли текст заслуговує бути завершеним. Le poids d'un amour попросив повільний інструмент: час. Нотатці дозволено сказати, що час був довгий. Довгий час не є новиною. Новина, для читача, є в тому, чи наполегливість Dave є історією, яку він хоче в домі.
Той самий текст PresseLib згадує 100 Hours. Він називає ту книжку самоспостереженням перед новим проєктом, кроком до життя, яке автор має намір жити навмисно. Цей опис справедливий, і я можу сказати, що книжка справді містить, бо я її написав. Англійська назва є 100 Hours: to accomplish the extraordinary, don't be ordinary. М'яка обкладинка є виданням у крамниці: 100 Hours. Я написав її проти ідеї, що успіх має рецепт. Зусилля, час, відданість, дисципліна і зосереджений розум є умовами. Вони не є формулою, яка гарантує результат, і книжка не вдає, що вони нею є.
Вступ просить читача зробити роботу самоспостереження, а не копіювати моє життя чи чиєсь інше. Розділи потім дають цій роботі шлях. Вони проходять те, що дитинство й освіта лишають у людині, переконання і стандарти, які ти піднімаєш, те, як медіа і звичка кермують увагою, здоров'я і стрес, поставу жертви і поставу лідера, книжки і людей, у яких учишся, те, як ти фільтруєш пораду, час, гроші і життя проєкту від зростання до ризиків, які з'являються пізніше. Є короткий додаток про те, як зробити мапу. Сенс шляху є в питаннях. Якщо ти закінчуєш розділ із кращим питанням, ніж те, з яким увійшов, розділ спрацював.
Я написав коротший текст про призначення, як знайти своє призначення в житті, і 100 Hours є довгою версією цієї вимоги. Це не роман. Dave не є робочим зошитом. Читач, який відкриває Le poids d'un amour у пошуку вправ, опиниться в історії. Читач, який відкриває 100 Hours у пошуку сюжету про студентку в Сполучених Штатах, опиниться в наборі інструментів. Газета називає обидва, бо обидва були частиною моменту, який вона описувала. Нотатка є для того, щоб їх розкласти. Коли їх розкладено, ти береш той, по який прийшов.
Ті, хто веде справу, іноді хочуть полицю ділових книжок і нічого більше. Я тримаю список для цього апетиту в книжках для підприємців. 100 Hours може стояти на тій полиці через розділи про час, гроші, стандарти і життя проєкту. Вона розчарує тебе, якщо ти хотів сценарій. Роман теж розчарує тебе, якщо ти хотів сценарій. Наполегливість не є методом, який можна наклеїти на понеділок. Це історія про того, хто лишився. Самоспостереження є методом лише в тому сенсі, що ти мусиш зробити його сам.
Автори тривожаться, коли з'являється газета, що поява є юридичною подією. Ні. Всесвітня організація інтелектуальної власності пояснює, на своїй сторінці про авторське право, що авторське право є набором прав, які творець має на літературний твір, що захист покриває вираження, а не голу ідею, і що за Бернською конвенцією захист не чекає на реєстр. Газетна нотатка є ще одним вираженням, вираженням газети, про твір, який уже існував. Нотатка може цитувати, описувати і вказувати. Вона не стає романом через те, що новіша.
Саме тому я відмовляюся від звички датувати книжку від вирізки. Le poids d'un amour написано задовго до 28 серпня. Нотатка вказує тобі на сторінки. Сторінки є роботою.
