Damien Soitout
100 Hours є набором інструментів, а не рецептом життя. Використай вправи: мапу, інструменти часу, питання. Зроби роботу.
Англійська книжка в м'якій обкладинці є набором інструментів. Обкладинка не зробить вправи за тебе.
Читачі ставитимуться до нової книжки як до формули. Я написав 100 Hours так, щоб назва це блокувала. Повна назва є 100 Hours to accomplish the extraordinary, don't be ordinary. Надзвичайне в тому рядку не є призом, який я вручаю тобі за те, що дочитав сторінки. Це те, що лишається, коли ти перестаєш копіювати життя, яке не є твоїм. Книжка каже на початку, що вона не є ще одним ключем до успіху і не є секретом, як досягти. Я мав це на увазі як специфікацію, не як скромність. Ключ передбачає замок, однаковий для кожного читача. Такого замка немає. Є інструменти, і є вправи, і є дослідження, які я цитую, щоб ти бачив: я не прошу тебе жити на моїх прикметниках.
Видання, про яке я говорю, є англійською книжкою в м'якій обкладинці. Воно тут: 100 Hours. Використовуй ту книжку як набір інструментів. Візьми ручку. Якщо ти читатимеш її так, як читаєш брошуру, ти закінчиш із настроєм і без зміни у вівторок, і скажеш, що книжка не спрацювала. Книжки такого роду не працюють. Працюють читачі, з відкритими сторінками.
10 причин почати читати є аргументом за те, щоб читати взагалі. Найкращі книги для підприємців є полицею, і ця книжка може стояти на ній лише якщо ти ставишся до неї як до роботи, а не як до талісмана. Навчитися читати швидше є навичкою, яка допомагає пройти сторінки інших людей. Це бідна навичка, якщо ти використовуєш її, щоб перестрибувати порожні місця, які маєш заповнити. Почати брати відповідальність за своє життя є позою, яку вправи вважають даною. Як подолати невдачу є тим, що тобі знадобиться, коли вправа покаже прогалину, а ти захочеш закрити книжку замість прогалини. Я називаю ці тексти, щоб ти бачив сусідство. 100 Hours є майстернею. Сусідство не замінює того, щоб зробити майстерню.
Вона просить тебе питати, а не заучувати гасло. Вступ каже, що розділи мають штовхати тебе ставити правильні питання, не обов'язково відповідати на ті, з якими ти прийшов. Це протилежність рецепта. Рецепт каже тобі кількість і час і обіцяє страву. Ця книжка каже тобі подивитися на дитинство і освіту як на ґрунт під дорослим, яким ти є, подивитися на бульбашку переконань, усередині якої ти є, подивитися на шум медіа, подивитися на психічне і фізичне здоров'я як на частину будь-якого результату, який ти називаєш успіхом, і помітити різницю між історією жертви і відповідальністю лідера. Жоден із тих розділів не закінчується життям, яке можна відксерити. Вони закінчуються питанням, на яке ти маєш відповісти власними фактами.
Я цитую роботу інших людей навмисно, щоб питання були не лише мої. У розділі про дитинство і освіту я використовую статтю 2004 року Leon Feinstein і John Bynner, “The importance of cognitive development in middle childhood for adulthood socioeconomic status, mental health, and problem behavior”, опубліковану в Child Development. Анотація є публічною. Дослідження дивиться на неперервності і розриви в когнітивній успішності між 5 і 10 роками, і на те, як ті зміни пов'язані з дорослим доходом, освітою, роботою і психічним здоров'ям. Аналізи використовують близько 11 200 людей із британської когорти, народженої 1970 року, за якими стежили в 5, 10, 16, 26 і 30 років. Висновок, який важливий для читача, не є гаслом про генія. Він у тому, що те, що стається в середині дитинства, може переважити те, що вже було видно в 5 років, і що обставини формують цю зміну. Ти можеш прочитати анотацію сам: Feinstein and Bynner, 2004. Я поклав це в книжку, щоб твердження про розвиток мало джерело. Рецепт не показує своїх джерел. Інструмент показує.
Пізніші розділи фільтрують ринок, який продає успіх. Проповідники законів, сертифікати, культи коучингу, промовці, які не зробили тієї речі, яку описують. Я не невинний щодо викладання. Я наполягаю, щоб ти відділяв людину, яка донесла результат, від людини, яка орендувала мікрофон. Той фільтр є інструментом. Він зробить тебе повільнішим купувати наступну формулу, включно з моєю, якщо зловиш мене на тому, що я її пропоную. Добре. Використай фільтр на мені.
Частина, яку люди пропускають, є частиною, яка виправдовує сторінки. Час, у розділі про те, як організувати себе, трактується як обмежений запас, не як настрій. Один інструмент є фрагментацією часу, у чотири ходи. Спершу ти збираєш: кожне завдання, ціль і відкрита петля йдуть на аркуш тижня, бо завдання, яке лишається в голові, додає стресу і забувається. Друге, ти групуєш: гроші, стосунки, здоров'я та інші ділянки життя, щоб схожа робота сиділа разом. Третє, ти обираєш усередині кожної групи те, що справді термінове в тижні, в якому ти є, не кидаючи ділянку лише тому, що вона тиха. Четверте, ти називаєш зміну, якої ціль вимагає, включно зі зміною, яка не схожа на ціль. Ціль щодо здоров'я, яка ігнорує перевантажений день, провалиться, і інструмент змушує тебе записати той день. Це не натхнення. Це сортування.
Поруч книжка використовує рівні часу. Рівень, на якому ти робиш роботу, що відповідає твоїй меті. Рівень звичайних випадковостей, яких не можна викреслити з розкладу. Рівень стресу, якому не можна дозволити стати тижнем. Сенс рівнів не є ідеальною круговою діаграмою. Сенс у тому, щоб помітити, коли тиждень зіслизнув на рівень, який лише відчувається продуктивним, бо він гучний. Рецепт дав би тобі відсоток і обіцянку. Я даю тобі рівні, щоб ти бачив свій тиждень. Бачення є вправою.
Додатки є місцем, де я перестаю вдавати, що прози досить. Додаток 1 є MAP, масивним планом дій. Ти можеш намалювати його на чистій сторінці. Колонки є діями, результатом, метою і строком. Ти заповнюєш його з кінця. Спершу мета: життя, для якого цей план. Друге, результат: конкретна зміна, яка служила б тій меті. Третє, дії, кожна зі строком. Приклад у книжці є людиною, яка хотіла кращої якості життя для родини і якій для цього була потрібна міцніша робота. Діями були навички, допомога і мережа, кожна з часом. Твоя мета не буде його метою. Напрям заповнення є інструментом. Люди, які починають із дій, виробляють зайнятий тиждень, який не служить жодній меті, яку вони могли б сказати вголос. Як створити мапу, якщо ти використовував той коротший текст, є тим самим рухом. Додаток є робочим аркушем.
Додаток 2 є емоційним інвентарем. Ти пишеш, що відчуваєш, а не марку людини, якою волієш бути. Інвентар є підрахунком. Це не сповідь для аудиторії. Додаток 3 є витратами запуску, для читача, який ось-ось щось почне і волів би мріяти про старт, ніж оцінити його. Оцінити зміну життя до того, як вигадаєш бюджет, є тим самим інстинктом, застосованим до домогосподарства. Додаток застосовує його до проєкту. Витрата, якої ти не записав, є витратою, яка прийде як сюрприз, а потім як історія про невдачу. Запиши її, поки вона ще порожня.
Розділ про гроші не вручає тобі дохідність. Він питає, чого вартий твій час, і що ти трактуєш як свою вартість: це різні питання, які люди згортають в одне число. Він просить тебе подивитися на просте і складне зростання як на механізми, які треба зрозуміти перед тим, як слухати будь-кого, хто хоче керувати годиною твого майбутнього. Зрозуміти механізм не є тим самим, що прогноз. Я не кладу прогноз у книжку, і не покладу його тут. Інструмент, який передбачає твоє багатство з назви розділу, знову є рецептом, і це нечесний рецепт.
Як читати місяць витрат є домашньою версією тієї самої чесності. Перед тим як використати будь-який більший грошовий інструмент, ти маєш могти сказати, що зробив минулий місяць. 100 Hours не зробить того читання за тебе. Він дає тобі питання. Роботу робиш ти.
Додатково: 100 Hours.
