Damien Soitout
Те, що власник лишає собі, є фактом організації. Запиши діяльність, яка лишається, і щоденне крісло, яке бере виконавчий директор.
Рукостискання може позначити поділ столів. Корисна частина є написаним рядком про те, хто що вирішує в понеділок.
Те, що власник лишає собі, і те, що бере виконавчий директор, є фактом про роботу. Це не настрій, і це не сварка. Я пишу це 22 червня 2022 року, бо газета вже надрукувала одну версію того факту, і бо власники далі вчать той самий урок, не потребуючи, щоб моє домогосподарство його викладало. 31 травня PresseLib зафіксував поділ компаній і призначення. Я лишив собі консалтинг, фармацевтичну діяльність і імпорт та експорт вин і міцних напоїв. Довіреного співробітника було названо виконавчим директором, і щоденна відповідальність перейшла з тим кріслом. Текст є тут: Changer de vie. Це надруковане речення. Урок під ним належить будь-якій фірмі, яка має і власника, і людину, яка веде день.
Я не переказую дорогу, яка привела до речення. Довгий профіль є документом, який ти читаєш один раз. Я вже сказав, як читати такий текст. Для бізнесу важливий самий рядок. Деяка діяльність лишилася з власником. Щоденне крісло перейшло до виконавчого директора, якому власник довіряв. Другої історії не треба. Якщо твоя фірма стоїть перед тим самим рядком, тобі не потрібні газета, село чи склад акторів. Тобі потрібна сторінка, яка каже, які рішення лишаються твоїми і яких рішень ти більше не торкатимешся.
Власники опираються тій сторінці, бо власність відчувається як обов'язок бути скрізь. Це не так. Власність є претензією на залишок, на діяльність, яку ти обрав лишити, і на право найняти людину, яка веде решту. Присутність на кожній нараді є звичкою. Звички вбираються в обов'язок, коли власник боїться, що фірма без його голосу в кімнаті стане іншою фірмою. Іноді той страх точний. Тоді ти не обрав виконавчого директора. Ти обрав титул. Ліки не в тому, щоб сісти знову в кожне крісло. Ліки в тому, щоб обрати знову і написати межу там, де ви обидва її бачите.
У надрукованому випадку те, що лишилося, було набором діяльності, не настроєм. Лишився консалтинг. Лишилася фармацевтична діяльність. Лишилися імпорт і експорт вин і міцних напоїв. Я сказав репортеру, що це частини, які забирають найбільше часу. Час є підказкою. Власник часто лишає роботу, яка повільна, стосункова і важка для делегування у вівторок, а потім виявляє, що «лишати» її не є тим самим, що робити кожну її годину. Лишати означає, що ти й далі відповідаєш за напрям тієї діяльності. Це не означає, що ти затверджуєш шрифт на рахунку.
Запиши список того, що лишив, як діяльність і рішення, не як почуття. Діяльність є консалтингом для визначеного виду клієнта, або торгівлею визначеним видом товару, або лінією продуктів із назвою. Рішення є тим, що зобов'язує фірму: ціна, яка змінює рік, партнерство, найм на вершині тієї діяльності, зупинка. Якщо не можеш назвати рішення, ти ще не знаєш, що лишив. Ти знаєш, що тобі до вподоби. Вподобання дозволене. Воно не є документом управління.
Концептуальна основа Ради з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку не є посібником з управління, і я не прошу малу фірму прийняти стандарт звітності, щоб передати комусь щоденне крісло. Я показую на одну ідею в ній, бо ідея проста. Звітність загального призначення потребує суб'єкта звітування і межі. Актив, зобов'язання і власний капітал є претензіями з краями. Фірма, чий власник не може сказати, де закінчується його повноваження, є фірмою, чия межа живе в настрої. Настрої змінюються в п'ятницю. Краї не повинні.
Є особиста перевірка, якою я користуюся. Якщо я в поїзді, або хворий, або просто вирішив не відкривати ноутбук після сьомої, які рішення зупиняються? Ті, що зупиняються, є тими, які я насправді не передав, хоч би що казав титул на іншому столі. Це рішення, які треба перенести, або визнати, що я їх лишаю. Вдавати, що вони перейшли, поки фірма й далі чекає мого так, є тим, як власники виснажують виконавчих директорів, а потім звинувачують їх у браку ініціативи.
Виконавчий директор бере день. У надрукованому випадку це означало щоденну відповідальність, передану довіреному співробітнику. Довіра є словом, яке використала газета, і довіра є правильним словом, якщо ти не ховаєшся в ньому. Довіра не є теплом. Довіра є записом. Ти бачив, як людина вирішує, лагодить і каже тобі правду, коли лагодження було негарним. Ти готовий почути про рішення після того, як його ухвалено, у смузі, яку ти записав, не відкриваючи його знову заради спорту.
Те, що бере виконавчий директор, має бути таким самим конкретним, як те, що лишає власник. День включає штат нижче лінії, яку ти залишив собі, звичайну проблему клієнта, розклад, касову рутину, постачальника, який запізнюється, нараду, якій не потрібен власник у кімнаті. Він включає право сказати тобі ні, коли ти сягаєш назад у ту смугу. Якщо виконавчий директор не може сказати ні, у тебе немає виконавчого директора. У тебе є помічник із великим титулом. Помічники цінні. Вони є іншим контрактом.
Я писав про мить, коли колеги стають командою, яку ти ведеш, у від друзів по роботі до того, щоб бути керівником. Та сама незручність з'являється, коли власник перестає бути керівником дня. Люди й далі проходитимуть повз виконавчого директора, щоб знайти тебе, бо звичка швидша за схему організації. Твоя робота, на сезон, є провести їх назад. Не промовою про розширення повноважень. Реченням: те рішення сидить на іншому столі. Ти почуватимешся нечемним перші десять разів. Нечемність є межею, яка вчиться стояти.
Якості лідера обговорюють так, ніби крісло є особистістю. Частина того справедлива, і я перелічив, що, на мою думку, має значення, в десяти якостях справжнього лідера. Жодна з тих якостей не замінює сторінку. Спокійна людина без межі й далі отримає дзвінок опівночі. Сувора людина з ясною сторінкою може піти додому. Якщо ти обираєш співробітника, обирай за рішеннями на сторінці, не за почуттям, яке маєш у коридорі.
Зроби це тихим ранком, не в тиждень, коли щось ламається. Однієї сторінки досить. Колонка перша: діяльність і рішення, які власник лишає собі. Колонка друга: рішення, які виконавчий директор ухвалює, не питаючи. Колонка третя: рішення, які ви ухвалите разом, і як швидко. Колонка четверта: що стається, коли ви не згодні. Незгода є нормальною. Вона не є скандалом, і їй не потрібна історія. Сторінка має казати, хто має останнє слово в смузі. Якщо кожна незгода повертається до власника, ти не поділив столи. Ти додав нараду.
Посібник Адміністрації малого бізнесу США щодо планування твого бізнесу просить описати, як структурована компанія і хто її вестиме, включно з правовою формою і тим, хто за що відповідає. Той розділ існує, бо кредитори і партнери не можуть використати рукостискання як схему організації. Тобі теж не варто використовувати рукостискання як таку. Правова форма є окремим вибором. Єдиний власник, партнерство, компанія: у кожного свої правила. Поділ столів може існувати всередині будь-якого з них. Не чекай, поки юрист вигадає рядок понеділкового ранку. Юрист може його записати. Ти маєш його мати на увазі.
Власники також плутають цей поділ із виходом. Вихід є продажем, закриттям або кроком геть від самого залишку. Я трактував це як окреме питання в яка твоя стратегія виходу. Лишати діяльність і передавати день не є виходом. Це фірма, яка може працювати в понеділок без тебе в кожному кріслі. Напиши рядок. Потім тримай його.
